Как-то много времени не писала сюда, и, тем более, не размещала пятничного. Пока искала фотографию, нашла немного цитат, которыми вдохновилась. Делюсь :)

«Обожаю людей, которые заставляют меня смеяться. Я правда думаю, что смеяться — это то, что я люблю больше всего. Это лечит множество болезней. Возможно, это самое важное в человеке».

В останні хвилини свого дня Святий Миколай все-таки приніс мені подарунок - дав мені знати, що я вже можу бігти і купувати білети :) Видно, я була чемна минулого року ;)
Не знаю, чого очікувати - його концерти завжди являють собою чистої води імпровізацію. Думаю, все найцікавіше буде відбуватися в партері, так що трохи шкода, що ми будемо сидіти на балконі, але то, можливо, і на краще - щоб у мене не случілся передоз щастя :)))

С Днем рождения, Борис Борисович!
Будьте, пожалуйста, здоровым и таким же замечательным :)

По-моему, прекрасный способ поднять настроение и мотивировать людей двигаться без использования эскалатора и получать от этого удовольствие :)

Мій гугль-рідер підписаний на багато різних журналів, живих і не дуже (в тому змісті, що одні - про життя, інші - про професійне). І коли я знаходжу новий жж, я читаю його в зворотному напрямку, від нових подій до давніх, чомусь так мені більше подобається, це ніби як складати пазл…
В новому в моїй підписці журналі Пока не определилась знайшла згадку про книжку Рубена Гальєго “Біле на чорному”, пішла за лінком і, почавши читати перші абзаци, зрозуміла, що я це вже пробувала читати, але якось “не пішло”, дуже вже було важко з перших рядків.

”..Життя – то трояка ружа, казала колись моя свекруха, дай їй царство небесне. А я молода – дурна була. Думаю, таке каже, у очах їй троїться, чи що… А вона каже: невісточко, ти думаєш, що ружа ружевий колір має. А воно ні. На то вона трояка ся називає. Так і життя. То чорне тобі покажеться, то жовте, а там, дивися, загориться червоним. Ніколи не знаєш, яку барву завтра уздриш. Чекаєш одної, а воно тобі показує другу…”.

По дате последней публикации я поняла, что “пропала” на целый месяц!