Недавно я задумалась - что такое мнение?

Судя по началу слова, мнение - это что-то, что относится непосредственно к тому, кто это мнение выражает. Мне-ние... Чтобы получить это "Мне" нужен второй, третий, четвертый человек...

Есть два варианта - мнение либо есть, либо его нет. Причина - предмет, о котором есть или нет мнения, либо знакомый и важный, либо непонятный, странный и потому малоценный.

Если мнение все-таки есть, то тут есть тоже два варианта - выражать это мнение или же тихо молчать и быть умнее всех - есть, так есть, пусть себе будет, мнение-то...

Когда же мнение все-таки есть, то тут опять есть варианты - мнение можно выразить, когда кто-то про него спрашивает, а также, когда, в общем, не спрашивают, но выразить мнение все-таки хочется, даже хотя бы для того, чтобы проверить, совпадает ли твое мнение с мнениями других людей, или же ты просто выдумал себе какую-то замечательную и новую реальность.

Вот я как-то плавно и пришла к самой сути вопроса.
Сложно разобраться, что именно возникает - твое мнение о предмете размышлений или твое мнение о себе самом относительно этого предмета, важен тебе предмет размышлений или твои личные амбиции?
Зачем нужно выражать свое мнение в моменты, когда не спрашивают?
Что именно пытаешься удовлетворить, когда выражаешь это мнение? Происходит процесс самовыпячивания и показа, какой ты умный, оригинальный и вообще?

Когда я высказываю мнение по поводу, для меня это - знак, что повод, предмет или что-то еще для меня очень важны. Когда у меня возникает потребность выразить свое мнение, это означает, что я не безразлична, что меня коснулось и тронуло то, о чем мнение сложилось. Вот только думаю теперь - на пользу ли мое непрошенное мнение тому, кому оно высказывается? Здорово, когда мнение позитивное, всепринимающее, похвальное. А если нет? Куда и каким образом задвинуть свои любимые грабли в выражении мнения?

Сегодня мне показалось, что выражение мнения может быть просто разрушающим... Особенно, когда на полное его выражение, на построения диалога просто не остается времени, или места, или первые слова подобраны настолько "удачно", что далее не смысла продолжать?

Есть ли такое академическое понятие - познание мира через проверку возникших гипотез, через выражение мнения? Возможно, это называется вообще по простому, например, провокативным каким-то методом? Ведь если очень уверенно и поучительсвенно что-то кому-то доказывать, то у другой стороны возникает желание оспорить "истину" и это и является моментом ее рождения?

В общем, этот мой пост, думаю, малопонятен и несимпатичен. Но Очень важен для меня.
Иногда инсайты случаются в самых неожиданных местах...
Говорят даже, что иногда за провокацию не дают по шапке, и дело заканчивается замечательным диалогом :) Хотя также говорят, что чаще все-таки дают по шапке ;)

Большое послесловие: :))

Я пыталась понять, что означает слово "мнение". В русском языке - это от "мнить", "помнить", "упоминать"... Английское "opinion" - взгляд, мнение, убеждение - как-то более расширило понимание. Но самым интересным, на мой взгляд, стал перевод кусочка текста по философии. Мій друг (дякую, Володя) не піддався на мої російськомовні манси і зробив переклад на українську мову шматочка тексту про "opinion".

"Погляд (точка зору) - це ідеї якоїсь особи і її думки по відношенню до чогось. Це є оцінка, судження або вимір чогось.
Погляд (точка зору) - це не доконаний факт, тому що погляди є не такими, які можна спростувати, також вони не є чимось таким, що було доведене чи перевірене.
Навіть якщо пізніше він (погляд, точка зору) підтверджується чи перевіряється, то він одразу ж перестає бути думкою, бо стає фактом".

:)

Мені хочеться поділитися ще однією думкою.
Цього разу на сесії в групі проводилася вправа. Учасникам видали білі папірці, на яких кожен мав написати три речення для кожного з учасників. На окремому папірці для кожного з групи ти мав написати фрази, які починаються зі слів "Продовжуй", "Почни" і "Припини". Листочки складалися, зверху підписувалося ім'я, до кого саме мав потрапити папірець і, звичайно, ніяких підписів :)

Надзвичайно легко було писати речення зі словами "продовжуй" - ми виражали захоплення і симпатію одне до одного.

Тяжче було написати, що саме людина мала почати, так як написання такого посилу вимагало вже аналізу і гарної пам'яті про учасника, його мрії і бажання. Можна було вигадати щось, але не дуже виходило - учасників було більше 15, і вигадки виглядали б нещирими, а, значить, непотрібними...

А ось слово "припини" відправило мій мозок в ступор... Що такого сказати, написати - припини... Коли були якісь фантазії про учасників - наприклад, що хтось щось робить недостатньо ефективно, або зовсім не так, як хочеться тобі - отоді писалося "припини". Але "припини" в моїх записках згадувалося максимум тричі... "Припини" - це як червоний прапорець - "стоп, щось не так", негативна оцінка і т.п.

Далі у вправі "поштарі" розносили "листи" учасникам. Читати було гарно. Все, що починалося словами "продовжуй" - просто мед на уста - така хороша, симпатична, розумна і гарна дівчина сиділа в той момент на моєму стільці - просто пісня :)

Пісня тривала до моменту, поки я не почала читати, що саме я мала "почати" і "припиняти"... Я намагалася ставитися до записок як до простого вираження власної думки про мене інших людей, але - дулі! Це ПРОСТЕ вираження власної думки про мене людей, з якими я провела купу часу, тим більше, що думки про "почни" і "припини" дуже перепліталися в даному випадку з моїми власними підозрами і просто лякали... Чого вартує "припини вдавати життя і нарешті почни жити" і таке подібне? Яка реакція може бути на таке посилання??? Розгубленість, злість? Не завжди ж є внутрішня готовність до конструктивної критики!

Далі було обговорення вправи. Виявилось, що у більшості була реакція, дуже подібна на мою власну. Відкрився величезний секрет, про який ніхто не здогадувався - НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ КРИТИКИ І ВСІ БОЛІСНО НА НЕЇ РЕАГУЮТЬ... Вираження чесної і досить відкритої думки може лупити бейсбольною бітою по ніжних місцях наших душ...

Наша вправа і наступне обговорення тривали довго. Ми намагалися зрозуміти, що ж краще - поглажування чи підзатильники? З точки зору спокою душевного - перший варіант. А от з точки зору розвитку особистості, вирішення певних власних питань, а не схову від них - я вдячна за цю вправу і за пряме вираження власних думок про мене :)
Дякую, друзі :)